Час

Життя пародія на час
Секунд та стрілок неминучий танець
Немилосердний Хроноса коханець
Минає нас, минає без жалю до нас

Ще не прийшов мій час, але вже час
Бо потім може не зостатись часу
Сказати ці слова для вас
Для тих, хто не цінує часу.

ZBrush heart - для коханої дружини :-)

Черговий

Черговий криваво-червоний світанок

Де сонце стікає з загноєних ранок
У чашу нектару, в тім людськім раю

Де місто виспівує пісню свою

Я стою. Зачарований видивом дива:

У небо здіймається прядиво диму

Якому до хмар залишився лиш крок

Щоб впасти дощем із отруйних зірок

На сцену всесвітнього гіпертеатру

Де губимось ми у рядах глядачів

Статично йдучи по шаблонах для щастя

І тонучи німо у морі із слів

Краса, не проходячи тест на довіру

Звільняє дорогу "шедеврам" "митців"

На них витрачають динари і ліри

Таланти ж ховають до кращих часів.

Рукописи горять

Та є висока плата

За перетворені у дим думки

Розпеченим ножем, рукою ката...

Моя кохана дружина

Мости

Цікаво, як будуються мости?

Величні, елегантні та незламні

Ті, що єднають наднові світи

Цікаво, як будуються мости?

Мабуть їх не збудуєш лише словом

Гартовані мов сталь думки

Для цих несхилених титанів лиш основа

Початок шляху в наднові світи

Цікаво, чи далеко ще нам йти?

Мабуть, що ні, бо ми йдемо з мечами

І щозорі стаємо палачами

Тих, хто запалює нові світи

Наступним можеш бути ти?

Песимістична лірика та проза

Давно пора відкрити очі в Бозі

Й зробити крок у наднові світи

Лиш так будуються нові міцні мости.

Білявий Кіт казка 1.7 (про смерть)

Білявий Кіт

Казка 1.7 (Про смерть)

Після пригод у зубного Білявий кіт вперше замислився над питанням чим є смерть для нього і оточуючих. Можливо він би ніколи не задумався над такою дурницею, якби не «певний знак». Цього разу «певним знаком» став катафалк марки форд, що належав фірмі з промовистою назвою «Нефертіті». Доволі важко розібратись: назвали фірму керуючись віком стародавньої принцеси, чи, що теж досить ймовірно, компанія по сумісництву надає косметологічні та інші послуги по догляду за тілом, щоб клієнти завжди виглядали свіжо та молодо. Вінсенту згадалось як одного разу болгарський кіт-турист розповідав йому про поминальні традиції його держави. У них прийнято на річницю смерті вивішувати на деревах роздруківки з поминальним написом та фото спочилого в Бозі. Сумна, але красива традиція. Вдаючись до нехитрого порівняння помічаємо, що наші дерева також обвішані плакатами з фото, але зовсім іншого змісту та призначення. Наприклад, щоб повідомити про виступ чергової звіздочки місцевого чи навіть СеНеДешного масштабу. Обвішані цяцьками, спиті, скурені, усі без вийнятку з «Наполеонівською» хворобою, часто зовсім безголосі,… Сердешні, знали б ви скільком не терпиться сказати: «Земля вам пухом».

Що стосується Вінсента, то він ще довго не мав не мав жодного наміру ставати танатонавтом. Принаймні поки не назбирає на персональну піраміду і охорону до неї. Ви не подумайте, перспектива пекла Білявого не лякала. Радше він вбачав в ній можливість поспілкуватись з різними по-своєму цікавими людьми. Кота турбувало зовсім інше. Наприклад готики Погодьтесь, мало приємного, коли якісь мальовані на чорно депресивні виродки приходять іпатися на твою «клумбу вічних снів». Не раз певно так товче, що штукатурка обвалюється. Або сатаніти. Від готиків дана течія відрізняється хіба тим, що іпуця не по-двоє, а групами. У вільний від планового депресу і темних ритуалів час, і перші і другі злісно дрочать під дес-метал у виконанні зірок російської естради.

Третьою і завершальною небезпекою (більше ніж до трьох котику рахувати було ліньки і складно) були гробокопи, більш відомі як «чорні археологи». Останні, в стані алкогольно-романтично-морального піднесення були готові невтомно махати лопатою, в надії знайти мумію з смарагдами в очах і рубінами в дупі, хоча часто не цуралися й здертих з пальців скелетів обручок.

Стомлений важкими роздумами коцур сам не помітив, як почав засинати. Можливо, найкраще купити собі діляночку десь під четвертим реактором? Але про це він вже думатиме завтра…

На сьогодні пригод досить.