Черговий

Черговий криваво-червоний світанок

Де сонце стікає з загноєних ранок
У чашу нектару, в тім людськім раю

Де місто виспівує пісню свою

Я стою. Зачарований видивом дива:

У небо здіймається прядиво диму

Якому до хмар залишився лиш крок

Щоб впасти дощем із отруйних зірок

На сцену всесвітнього гіпертеатру

Де губимось ми у рядах глядачів

Статично йдучи по шаблонах для щастя

І тонучи німо у морі із слів

Краса, не проходячи тест на довіру

Звільняє дорогу "шедеврам" "митців"

На них витрачають динари і ліри

Таланти ж ховають до кращих часів.