Дні і Ночі

Дні і ночі, неначе сльози дівочі,

Вогким гарячим потоком течуть люди.

Що до наживи охочі завжди і всюди.

Що до правди охочі, але, не відвертаючи очі, брешуть!

Завжди і всюди. Огидні ті люди.

Вони хочуть солодкого, а мені гірко.

Та я не розбавляю біль алкоголем,

Новими дівками, масками, чужим горем ...

Кисло-прозорою є правда моя.

Частіш кульгавою є, ніж привабливою.

Для когось огидна, підла, дика!

Але нерозбавлена є!

Страх перед нею зваблює.

Тому і брешуть ті люди.

Коли зрозуміють, можливо, пізно вже буде.

Заплатять вдесятеро за скалічену правду!

І кривду. Буде невесело.

Захочуть пірнути в чорне мертве плесо

До тисяч собі подібних, щоб не повертатися.

З пилом, з брудом змішатися.

А я тоді стану дощем,

Що змиє, очистить, честь поверне.

Але сам стану брудом…